Звільнення Слобожанщини триває

Те, чого ми всі так довго чекали – поступово втілюється.

Станом на 02.05.2022 р. ворога під Харковом відкинули з одного боку до Козачої Лопані, з іншого – далеко за Кутузівку, бої йдуть під Старим Салтівом. Окрім цього зараз ми поступово чистимо околиці Руської Лозової, де в лісах окопалися ще досить значні сили московитів Таким чином ворог відкинутий майже на всіх напрямках на відстань більше ніж 15 кілометрів. Єдине виключення: північний напрямок – Циркуни. Але і це ненадовго, з урахуванням загальної ситуації на фронті: всі сили москва кидає на Донбас, оголяючи чи залишаючи майже без підкріплень інші ділянки, в тому разі і під Харковом.

Це означає, що місто має всі перспективи для нормалізації життя. Звичайно, при умові подальшого відбиття ворога за кордони Харківської області. Але зараз навіть ті наявні сили, які зконцентровані в місті та навколо, здатні відкинувати ворога все далі. У майбутньому ж очікується надходження нової зброї від наших західних союзників, яка має всі можливості для точкового та керованого враження сил та засобів супротивника з далекої дистанції (до 50 км).

Тож залишається два варіанти – або їм доведеться втікати з Харківщини, або послаблювати своє угруповання на Донбасі і перекидати військових сюди, щоб відсрочити свій відступ. Тобто якщо ви несподівано почуєте, що росіяни планують масштабний наступ на Харків чи побачите ознаки контратак ворога – це означає, що окупанти зменшили свій наступальний потенціал на Донбасі.

Це в свою чергу загоняє їх у тактичну пастку: той небезпечний виступ, який зберігається українськими силами в напрямку Донецька і котрий намагаються оточити, кинув на це всі свої сили, московити – у разі послаблення тиску з їхнього боку, потенційно перетворюється в загрозу для створення “котлів” війск РФ.

Особливо це стосується маріупольского напрямку – де природні умови степової зони нададуть в цьому разі перевагу ЗСУ.

Повертаючись до Слобожанщини:ворог намагається перерізати трасу Барвінкове-Краматорськ. Постійно кидаючи у полум’я війни чергові порції гарматного м’яса, москалі поволі просуваються вперед – і можливо окупанти навіть зможуть відкинути нас з позицій буквально у полі аж до цих міст.

Але у цьому двобої головний чинник – час.

Час для отримання нової зброї та на навчання бійців використання нею.

У цей час наші війська повільно відступатимуть, вимотуючи й деморалізуючи війська ворога у безрезультатних атаках.

Підкреслюємо: крім простої “чорної” піхоти, ми постійно нищимо офіцерський склад ворога. Так що якщо росіяни оголосять мобілізацію, їм буде складно знайти не просто грамотних, але будь-яких офіцерів. Готувати нових – довго. Воювати без офіцерів – неможливо.

Думаємо, незабаром нам доведеться інтенсивно просити харків’ян не повертатися у їх майже спокійне місто. А от на Ізюмському напрямку гаряче буде ще довго.

До речі, безліч людей клянеться, що під час нічної зачистки зеленки в районі Черкаської Лозової бачили у лісі лева – який втік із зруйнованого обстрілами вольєру у Екопарку Фельдмана. І що той лев у тилу лякав їх більше за росіян. Наразі це найкраща солдатська байка, яку я чув.

Слава Україні!