Звільнення патріотів – загроза обороноздатності країни!

Харківська обласна громадська організація “Спілка ветеранів АТО ” – єдність воїнів, які з 2014 року захищали і зараз захищають Україну з подивом сприйняла новину про звільнення зі своєї посади начальника Управління Служби безпеки України у Харківській області Романа Дудіна.
На жаль, судячи за все, Президенту доповіли зовсім не відповідаючу дійсності інформацію.
Патріоти України, атовці – ті, хто вже з ранку 24.02.2022 р. зі зброєю в руках готові були зустрічати на вулицях і передмістях Харкова московські війська, мають відзначити визначну роль Романа Володимировича у тому, що Харків – на відміну від Херсону, не був здоланий набагато переважаючими силами супротивника.
Як у подіях 2014 року ми маємо відзначити дії Арсена Авакова – у тому, що Харків залишився українським містом, так і у подіях 2022 року велику роль відіграло рішення Романа Дудіна надати зброю тим, хто вміє та готовий її застосувати проти ворога.
Підкреслимо:
у 2014 році допомогу патріотам-харків’янам було надано людьми та зброєю,
у 2022 році – ми вже були готові і нам вистачило тільки зброї.
Так сталося, що її у вирішальний час чомусь нам не надали – а ні військомати, а ні ЗСУ, а ні поліція, а ні інші державні органи.
На наш погляд, внесок начальника Служби безпеки України у Харківській області Романа Дудіна у справі відстоювання Харкова та області від москальськіх загарбників важко недооцінити.
Ті, хто перші два тижні спочатку повномасштабної війни 2022 р. боронив Харків та область, знають – скільки було зроблено для цього в ці часи Управлінням Служби безпеки України у Харківській області її рядовими співробітниками, офіцерами та керівництвом.
Роман Дудін – це людина, яка з гідністю пройшла найважчі часи початку війни та змогла згуртувати навколо себе патріотів, що готові захищати Україну навіть найбільшою ціною…

Слава Україні!

Звільнення Слобожанщини триває

Те, чого ми всі так довго чекали – поступово втілюється.

Станом на 02.05.2022 р. ворога під Харковом відкинули з одного боку до Козачої Лопані, з іншого – далеко за Кутузівку, бої йдуть під Старим Салтівом. Окрім цього зараз ми поступово чистимо околиці Руської Лозової, де в лісах окопалися ще досить значні сили московитів Таким чином ворог відкинутий майже на всіх напрямках на відстань більше ніж 15 кілометрів. Єдине виключення: північний напрямок – Циркуни. Але і це ненадовго, з урахуванням загальної ситуації на фронті: всі сили москва кидає на Донбас, оголяючи чи залишаючи майже без підкріплень інші ділянки, в тому разі і під Харковом.

Це означає, що місто має всі перспективи для нормалізації життя. Звичайно, при умові подальшого відбиття ворога за кордони Харківської області. Але зараз навіть ті наявні сили, які зконцентровані в місті та навколо, здатні відкинувати ворога все далі. У майбутньому ж очікується надходження нової зброї від наших західних союзників, яка має всі можливості для точкового та керованого враження сил та засобів супротивника з далекої дистанції (до 50 км).

Тож залишається два варіанти – або їм доведеться втікати з Харківщини, або послаблювати своє угруповання на Донбасі і перекидати військових сюди, щоб відсрочити свій відступ. Тобто якщо ви несподівано почуєте, що росіяни планують масштабний наступ на Харків чи побачите ознаки контратак ворога – це означає, що окупанти зменшили свій наступальний потенціал на Донбасі.

Це в свою чергу загоняє їх у тактичну пастку: той небезпечний виступ, який зберігається українськими силами в напрямку Донецька і котрий намагаються оточити, кинув на це всі свої сили, московити – у разі послаблення тиску з їхнього боку, потенційно перетворюється в загрозу для створення “котлів” війск РФ.

Особливо це стосується маріупольского напрямку – де природні умови степової зони нададуть в цьому разі перевагу ЗСУ.

Повертаючись до Слобожанщини:ворог намагається перерізати трасу Барвінкове-Краматорськ. Постійно кидаючи у полум’я війни чергові порції гарматного м’яса, москалі поволі просуваються вперед – і можливо окупанти навіть зможуть відкинути нас з позицій буквально у полі аж до цих міст.

Але у цьому двобої головний чинник – час.

Час для отримання нової зброї та на навчання бійців використання нею.

У цей час наші війська повільно відступатимуть, вимотуючи й деморалізуючи війська ворога у безрезультатних атаках.

Підкреслюємо: крім простої “чорної” піхоти, ми постійно нищимо офіцерський склад ворога. Так що якщо росіяни оголосять мобілізацію, їм буде складно знайти не просто грамотних, але будь-яких офіцерів. Готувати нових – довго. Воювати без офіцерів – неможливо.

Думаємо, незабаром нам доведеться інтенсивно просити харків’ян не повертатися у їх майже спокійне місто. А от на Ізюмському напрямку гаряче буде ще довго.

До речі, безліч людей клянеться, що під час нічної зачистки зеленки в районі Черкаської Лозової бачили у лісі лева – який втік із зруйнованого обстрілами вольєру у Екопарку Фельдмана. І що той лев у тилу лякав їх більше за росіян. Наразі це найкраща солдатська байка, яку я чув.

Слава Україні!