У Харкові відкрили меморіальні дошки шістьом захисникам, які загинули під час оборони міста

У Харкові відкрили меморіальні дошки на честь шістьох захисників, які загинули під час оборони міста у перші місяці повномасштабного вторгнення Росії.

Меморіальні дошки встановили на честь полковника Ігоря Явтушенка, полковника Олексія Прокопенка, сержанта Бориса Красільнікова, солдата Дмитра Воскобойнікова, старшого лейтенанта Владислава Пенцова та солдата Віталія Гузева.

Серед загиблих – добровольці 226-го окремого батальйону, який формувався безпосередньо у перші тижні повномасштабної війни та став одним із підрозділів, що захищали Харків.

Від добровольчого формування – до бойового підрозділу

Як розповів помічник начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області з питань ветеранської політики Володимир Чайка, уже 24 лютого 2022 року в Харкові почали збиратися добровольці, готові чинити опір російським військам.

Це були люди різного віку, професій та військового досвіду. Частина приходила зі власною зброєю, інші отримували її від правоохоронців. Так поступово сформувалося добровольче формування, яке згодом стало основою для створення окремого батальйону.

8 березня 2022 року на його базі створили 226-й окремий батальйон, який увійшов до складу 127-ї окремої бригади територіальної оборони. Згодом підрозділ став основою для формування 225-го окремого штурмового полку.

Четверо військовослужбовців, пам’ять яких увічнили цього разу, — Ігор Явтушенко, Олексій Прокопенко, Борис Красільніков та Дмитро Воскобойніков – загинули 9 вересня 2022 року внаслідок ракетного удару по місцю дислокації батальйону.

У цей період підрозділ брав участь у контрнаступальній операції на Харківщині, а частина військовослужбовців продовжувала виконувати бойові завдання.

Ще двоє захисників – Владислав Пенцов та Віталій Гузев – загинули внаслідок ракетного удару у липні 2022 року.

Пам’ять, яку зберігають побратими

На відкриття меморіальних дошок прийшли рідні загиблих, ветерани 226-го окремого батальйону та 225-го окремого штурмового полку, ветерани органів внутрішніх справ, представники ветеранських громадських організацій Харкова та області.

Після хвилини мовчання військовий капелан провів панахиду.

Ініціатива встановлення меморіальних дошок належала ветеранам 226-го батальйону, 225-го окремого штурмового полку та колишнім працівникам органів внутрішніх справ. Їх виготовили за кошти побратимів загиблих та громадських організацій.

«Ми ніколи не забудемо наших героїв. Їхній подвиг назавжди залишиться в історії Харкова та України. Ми маємо продовжувати справу тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, і робити все, щоб Україна залишалася сильною, незалежною та вільною», – наголосив голова ради «Спілки ветеранів Сил оборони України» Валерій Олександрович Мануйленко .

За словами Володимира Чайки, встановлення меморіальних дошок важливе для того, щоб люди не забували, яку ціну заплачено за їхнє спокійне життя, а також для родин загиблих, які бачать, що подвиг їхніх близьких пам’ятають і шанують.

«Це особливо необхідно для того, щоб люди не забували, яку ціну заплачено за їхнє спокійне життя. Це для прийдешніх поколінь, щоб вони розуміли, що свобода нікому не дарується, за неї платять люди, які поклали свої життя заради життя інших. І, звісно, це необхідно для родин загиблих, бо вони бачать, що ніхто не забув подвиги їхніх близьких, що люди з повагою ставляться до цього», – зазначив Володимир Чайка.

Пам’ять як відповідальність

Для ветеранської спільноти збереження пам’яті про загиблих побратимів – це не лише про минуле. Це про відповідальність перед родинами, наступними поколіннями та всіма, хто сьогодні живе у Харкові завдяки тим, хто став на його захист.

Меморіальні дошки нагадуватимуть про шістьох людей, які у найважчі місяці для міста зробили свій вибір – залишитися та боронити Харків.

Водночас робота зі збереження пам’яті триває. Наступними планують увічнити двох перших добровольців, які загинули 25 лютого 2022 року під час російського прориву до Харкова.

Їхні імена мають залишатися частиною історії міста. Адже пам’ять про тих, хто віддав життя за свободу, – це наша спільна відповідальність.